Стенографiя оnline-відео-конференції на тему євроатлантичної інтеграції України:

Україна не стане членом ЄС, допоки не стане членом НАТО?

Це слушна думка. Усі посткомуністичні країни спочатку набували членство в НАТО, а потім в ЄС. Вступити у НАТО – це як отримати атестат про середню освіту, а вступити до ЄС - отримати диплом про вищу освіту.

Быть может переименовать этот блок? На слово НАТО в украинцев жуткая аллергия и рвотный рефлекс.

Абревіатура НАТО залишилась нам із часів радянської комуністичної імперії. А мені краще подобається назва, яка із англійської перекладається як Північно-Атлантичний альянс. А щоб не було "рвотного рефлексу й алергії" - потрібно пити ліки. Тут правильно сказали, що у нього „рвотний” рефлекс на НАТО. У всіх прихвоснів московських такий рефлекс. Тому ми на вірному шляху. Вступити до НАТО конче необхідно ще за президентства Ющенка і без ніяких референдумів. Я впевнений, що так і буде, як каже шановний учасник конференції. Ми можемо отримати ПДЧ, фактично стати членом-кандидатом до НАТО вже у грудні. На мою думку, цьому процесу заважає Німеччина, тому що частина німецької влади налаштована на підтримку московської позиції проти вступу України до НАТО. Але я впевнений, що у грудні 2008 року Україна отримає ПДЧ. Насправді, для вступу за Конституцією України не потрібен референдум.

Як Ви можете так казати? Усі політичні сили виступають ЗА референдум, а Ви - ПРОТИ? Просто боїтеся, що більшість українців - проти НАТО...

Сьогодні Північно-Атлантичний альянс налічує 28 членів. А референдум стосовно входження у НАТО проводився тільки у Словенії і в Угорщині. І тільки тому, що в Конституціях цих країн було прямо записано, що це потрібно робити. Референдум щодо вступу в НАТО проводився у Словаччині, але він провалився - прийшло менше 50% населення, яке мало право глосу. Наступного разу рішення було прийнято вищим законодавчим органом без референдуму. Референдум також проводила Іспанія на предмет виходу із блоку. Рішення цього референдуму - Іспанія залишилася в НАТО. Конституція України передбачає проводження референдуму, якщо ми входимо у таку Міжнародну організацію, яка передбачає частину передачі суверенітету цій організації. НАТО - не передбачає втрати Україною частини свого суверенітету. Усі рішення в НАТО приймаються консенсусом. Розмови про референдум ведуть ті представники владної політичної еліти в Україні, які не мають відповідної політичної волі і не можуть взяти на себе відповідальність. Тому референдум - не потрібний.

Як може бути Нестуля (ректор Полтавського університету споживчої кооперації України Олексій Нестуля – ред.) провідником НАТО на Полтавщині, коли він фальшував вибори у 2004 році для Януковича? Це - агент Кремля. Запитайте студентів університету кооперації - чи вони за НАТО? Декілька зі ста. Це і є робота Нестулі та його помічників. В університеті - активна пропаганда проти НАТО.

Ми працюємо з університетом і з Паном Нестулею вже п’ять років. Результатом нашої спільної роботи стало створення цього центру і його відкриття сьогодні. Ми створили вже 10 таких центрів в Україні. Вважаю, що це є один із найкращих.

Ось принц Гаррі воював у складі натовського контингенту в Іраку. Якщо Україна (не дивлячись на те, що більше 70% населення проти вступу до НАТО) таки вступить до цієї організації, то чи підуть до лав натовської армії Андрій та Тарасик Ющенко, а також інші "наслєдні принци". Чи це тільки для "черні", мовляв, що з вами станеться?

Ситуація в Україні така, що у нас немає родової аристократії, а владна еліта стала - "із грязі в князі". Досвід Павла Лазаренка і багатьох інших олігархів, свідчить, що стан олігарха - це дуже тимчасове явище. Тому не треба перейматися тим, хто сьогодні "наслєдний принц", а хто - ні. Тим паче, що армія в Україні стане професійною і контрактною. Я впевнений у тому, що політики, які знаходяться сьогодні при владі, будуть відповідати за свої слова і вчинки.

Полтава - 10-те місце, де відкрили Центр євроінтеграції. Що це дає і звідки фінансування для популяризації Північно-Атлантичного альянсу в області?

Центр буде займатись просвітницькою, науковою, інформаційною діяльністю. Він буде мати свої філіали у всіх районних центрах області і у всіх районних містах області - це гімназії, школи, ліцеї. Буде викладатись курс євроатлантичної інтеграції у школах і університетах. Фінансування є комбінованим.

Що наші політикани туди хочуть, це ще зрозуміло: армію вже майже знищили, розграбували, технологічно ми суттєво відстали, патріотизм в армії рівний нулю. Тепер проснулись - самі себе захистити не в змозі, то захищайте нас. А навіщо ми потрібні їм, що їм від нас, злодійкуватих, безвідповідальних, брехливих, наскрізь корумпованих хабарників потрібно? Напевно, у них власних проблем не вистачає, щоб куплятись на такий багаж. Прошу Вас відповісти.

Зараз наступила доба геополітичної та геоекономічної конкуренції на рівні різних цивілізацій. Так сталося, що Україна лежить на межі двох цивілізацій - Євроатлантичної та Євразійської. Настав час, коли нам потрібно визначитись, до якої цивілізації ми належимо. Бо інакше, ми перетворимося на сіру зону. Об’єктивно, Україна належить до Євроатлантичної цивілізації, інструментами якої є НАТО та ЄС. Отже, щоб стати повноцінним членом цієї системи, нам потрібно набути членства у цих організаціях. Це і буде становлення України як Євроатлантичної держави.

Чи згодні Ви з думкою, що більшість громадських організацій, які займаються питаннями інформування населення щодо НАТО, ставляться до цього формально, маючи, напевно, інший інтерес. Заходи проводяться переважно в обласних центрах за участі невеликої групи людей, які або вже є фахівцями з даного питання, або беруть участь не із власної волі?

Час поверхневої інформаційної роботи із питань євроатлантичної інтеграції минув. На мою думку, зараз треба переходити до складної, копіткої, рутинної праці. Проблематика євроатлантичної інтеграції - це не політичні гасла, популістські заяви чи використання бігбордів. Це складна робота. Євроатлантична інтеграція - це наука, це система дефініцій. І, щоб її освоїти, потрібно багато працювати. Тому треба викладання у школі й у ВНЗ.

У разі вступу до НАТО, що чекає на наш військово-промисловий комплекс, чи не розвалиться він? Чи буде заборона на торгівлю зброєю? Чи введуть квоти на торгівлю і чи будуть „рекомендувати” кому саме продавати, а кому ні?

Як відомо, у 2007 році Україна вперше випала із десятки лідерів світових експортерів зброї. Це наслідок нашого технічного і технологічного відставання. Вступ до НАТО дасть можливість українському ВПК отримати інвестиції та технології від провідних, найбільш розвинутих країн світу, які є членами цієї організації. Отже, відбудеться модернізація українського військово-промислового комплексу і підвищення його конкурентноздатності, а отже, й відновлення позицій України на світовому ринку зброї.

Скажите, зачем нам вступать в то, что рассыпается? Поясню: например, Евросоюз на грани краха, страны не хотят вводить евро. Украине для того, чтоб выполнить "евротребования", надо несколько десятков лет, но неизвестно что будет с этими объединениями.

Як відомо, розпались і розсипались СРСР, Варшавський договір і Рада економічної взаємодопомоги (РЕВ). Це сталось наприкінці 90-х років минулого століття. Останні майже вже 20 років, весь час посилюються, зміцнюються і розширюються НАТО та ЄС. Сьогодні в НАТО 28 країн, і це наймогутніша і найпотужніша світова система безпеки, яка є гарантом миру на Землі. ЄС сьогодні налічує 27 країн, в яких проживає 500 млн. осіб. Валовий внутрішній продукт Європейського союзу в 2007 році перевищив ВВП США. Зона використання євро постійно розширюється. Наприклад, із 1-го січня 2009 року до зони євро приєднається Словаччина - прикордонний сусід України. Найближчим часом цю валюту хочуть увести у себе також балтійські країни. Отже, НАТО та ЄС – це найпотужніші світові системи.

Олег Игоревич, развейте миф: Украина может стать членом ЕС и без членства в НАТО. Большинство украинцев за вступление в ЕС, но против НАТО. Зачем же портить отношения с соседом - РФ планом ПДЧ?

Ми вже говорили, що вступ до НАТО - передумова вступу до Європейського союзу. Члени НАТО - це країни із усталеним демократичним устроєм, верховенством права та соціально орієнтованою економікою, це країни, де побудовано модель народного капіталізму. Основною соціальною силою у цих країнах є середній клас, який складає від двох третин до 85% від усього населення. А рушійною силою у цих країнах є національна дрібна та середня буржуазія. Вступ України до НАТО дасть можливість нам розпочати формування такої моделі і зламати діючу сьогодні двохполюсну кланово-корпоративну модель, за якою на одному полюсі - 5% багатих "жирних котів", а на другому - 66% людей, які ведуть жебрацький спосіб життя.

Кажуть, що членство в НАТО потрібне лише деяким політикам, а народу від того немає жодного інтересу?

Кожен громадянин нашої держави хоче жити у безпечній країні, де йому гарантують можливість гідного життя та відповідних умов праці, свободу слова та можливість зреалізувати свій талант. Саме це і забезпечує Північно-Атлантичний альянс громадянам країн, які входять до його складу. Україна повинна якомога швидше до них приєднатись.

Перелічить конкретно, будь ласка, які кроки треба зробити  Україні для вступу в НАТО і ЄС?

Ми пройшли вже дуже великий шлях до інтеграції в НАТО. Зараз ми знаходимось на фазі інтенсифікованого діалогу. Щороку, починаючи із 2003 року, Україна виконує цільовий план із НАТО. Сьогодні не існує об’єктивний перепон для набуття нами членства у НАТО. Треба зробити єдиний крок - досягти єдності у правлячій політичній еліті. Щоб набути членства в ЄС необхідно здійснити глибокі й якісні реформи, і негайно: реформу місцевого самоврядування, податкову, пенсійну, реформу освіти та охорони здоров’я.

НАТО та слов'яни: чи означатиме зраду "слов’янського братерства" вступ України до Організації Північно-Атлантичного договору (НАТО)?

На сьогодні членами НАТО є такі слов’янські країни, як Польща, Словаччина, Словенія, Болгарія та інші. Як відомо, дуже багато слов’ян проживає у балтійських країнах, у Німеччині, Угорщині, Італії, Іспанії, Португалії. Отже, НАТО, за великим рахунком, уже є безпековою організацією слов’ян. Вступ України призведе до того, що слов’яни можуть стати більшістю у цій організації. Це буде добре.

Чи згодні Ви, що сьогоднішня система інформування населення щодо НАТО неефективна, не приносить людям знання, ефект її трохи більше нуля? Відсутні короткі інформативні відео ролики, інформаційні стенди у містах масового скупчення людей, школах і т.п. Маємо один фільм про НАТО (взагалі непоганий), який демонструється на "Першому" та ТРК "Київ", рейтинги яких також близькі до нуля... Які Ви бачите, ефективні форми інформування населення на цю тему?

Створення регіональних центрів євроатлантичної інтеграції, на нашу думку, буде одним із найбільш ефективних інструментів стосовно просвітницької роботи серед населення України. Дуже важливим також було б для посилення інформаційної роботи серед населення присутність натовської тематики в її об’єктивному висвітленні на провідних загальнонаціональних каналах. На жаль, усі вони належать правлячим сьогодні клановим фінансовим групам, яким не вигідно давати об’єктивну інформацію українському народові стосовно НАТО. Може настав час здійснити націоналізацію цих каналів і забрати їх із рук олігархів!

Нейтралітет для України - значно ефективніший засіб уникнення конфліктів, гарантування суверенітету та територіальної цілісності, аніж членство у НАТО?

В Україні серед певних верств населення панує хибна думка, до наша держава може бути нейтральною і позаблоковою. Нейтральний статус будь-якій країні дають інші держави: її сусіди та найбільш потужні держави світу. Вони повинні мати величезну зацікавленість у тому, щоб надати якійсь країні статус нейтральної. Як відомо, країнам Балтії, які були нейтральними, перед Другою світовою війною цей статус не допоміг - вони були загарбані СРСР. На сьогоднішній день нейтральною залишилась тільки Швейцарія, яка має надзвичайно потужну та ефективну армію - кожен дорослий чоловік Швейцарії має зброю, яку зберігає удома і в будь-який момент готовий стати на захист своєї країни. Кілька разів на рік чоловіки проходять відповідний військовий вишкіл. На підтримання своєї боєздатності Швейцарія витрачає до 8% свого річного ВВП. Це дуже важливо для будь-якої країни. Наприклад, Швеція, яка витрачає до 4% ВВП на оборону, уже не може витримати такого тягара і почала національну дискусію щодо вступу країни в НАТО. Така ж дискусія розгортається нейтральній Фінляндії. Франція прийняла рішення повернутись, починаючи із 2009 року, у військову організацію НАТО. Отже, статус нейтральної для України неможливий і непотрібний. Розмови на цю тему лише відволікають людей від реального бачення потреб України. А потреба тільки одна - якомога швидше отримати членство в НАТО.

Про яке НАТО можна взагалі байки співати, коли ми за корупційним рейтингом вже досягли 136 місця зі 184 конкурсантів? Судячи із тенденцій, за останні три роки катастрофічно сповзаємо вниз. Зі свободою слова ми теж добре відзначились. Поясніть, про яке НАТО ми взагалі можемо мріяти з такими "геройськими" показниками?

Із такими проблемами стикались не тільки ми. Корупція та відсутність свободи слова були характерні для всіх посткомуністичних країн. Саме вступ до НАТО і дозволив таким державам як Румунія, Албанія, країни Балтії, Угорщина та іншим впоратись із цими загрозами національній безпеці. Чим швидше ми рухаємось в НАТО, тим швидше ми подолаємо ці брудні речі.

Кажуть, що в НАТО малі та середні країни не мають впливу на прийняття рішень і змушені "плясати під дудку" великих держав?

Це не відповідає дійсності, оскільки всі питання в НАТО приймаються консенсусом. Наприклад, на Бухарестському саміті у квітні 2008-го року Греція витупила проти вступу Македонії і позитивне рішення по Македонії не було прийнято. Як відомо, ціла низка країни НАТО не підтримала війну США в Іраку, в тому числі серед них були і невеликі країни. Рішення про вступ у війну проти Іраку не було прийнято. Сполученим Штатам довелося формувати окрему коаліцію. Саме НАТО і дає таким країнам як Ісландія, Люксембург чи Литва захищати свій суверенітет. Ісландія взагалі не має свої армії.

Після розпаду СРСР НАТО - непотрібна організація?

Після розпаду СРСР розпалася двохполюсна модель світу, в якій  конкурували дві країни - США та СРСР. Світ переходить до багатоманітності. Конкурувати почали різні цивілізації. Дуже важливо, щоб у цьому „новому” світі із новою геополітичною та геоекономічною конфігурацією була нова світова безпекова система, яка є гарантом дотримання норм Міжнародного права та недопущення силових збройних дій. Саме такою організацією є НАТО.

Какое там светит нам НАТО? Международное рейтинговое агентство Fitch ухудшило прогноз Украины со "стабильного" до "негативного". В стране - валютный кризис, отрицательное сальдо счета текущих операций, зависимость от сырья: на природный газ и сталь…

На жаль, наш співрозмовник правий, що стосується фінансово-економічної ситуації в країні. Правий і в тому, що НАТО  тут ні до чого. Фінансово-економічна криза в Україні - це результат бездарних дій Юлії Тимошенко та її Уряду. І ми їй на це неодноразово вказували. Коли ми будемо членами НАТО, подібних урядів в Україні при владі не буде.

Ваші прогнози на грудневий саміт? Україну приймуть у ПДЧ?

Наш інститут та Громадської Ліги Україна - НАТО, до якої входить 80 організацій, роблять усе можливе, щоб України отримала ПДЧ. Я думаю, що ми маємо добрі шанси на це.

Яка соціологія зі ставлення до НАТО на Полтавщині?

За НАТО до третини, тих, що не визначилися і проти - дві третини. Більш точно ми зможемо сказати, коли спільно з керівництвом області здійснимо опитування за методикою розробленою Інститутом Трансформації суспільства і провідними соціологічними факультетами України та міжнародними центрами.

Точка зору

Сьогодні як представники політичного бомонду, так і експерти, ЗМІ, рядові громадяни України переймаються можливим розвитком подій у парламенті. Чи вдасться політикам створити нову коаліцію, чи Верховна Рада знову буде розпущена і вже у грудні цього року нас чекатимуть чергові позачергові вибори до парламенту. Висуваються різні прогнози виходу із вересневої парламентсько-урядової кризи. Спробую викласти власний погляд на можливий розв’язок політичної інтриги.

Найбільш примарним видається варіант відновлення коаліції між Блоком Юлії Тимошенко та Блоком „Наша Україна – Народна самооборона”. Враховуючи нинішній, досить високий ступінь антагонізму в стосунках між Президентом та Прем’єром, жоден із „непримиримих” союзників навряд чи захоче повернутись до старого формату коаліції демократичних сил.

 Практично нереальним та неперспективним виглядає і другий варіант формування коаліції – за участю БЮТ, НУНС та Блоку Володимира Литвина. Не є таємницею, що ціною приєднання литвинівців до коаліції може бути лише посада спікера для їхнього лідера. Але ні для Тимошенко, ні для Ющенка немає жодного сенсу власноруч розкручувати Литвина перед президентськими виборами як ще одну можливу кандидатуру на посаду керманича держави. І взагалі, чи логічним є об’єднання демократів із основним фігурантом викривальних записів майора Мельниченка?

Третій варіант створення коаліції – у складі БЮТ і Партії регіонів – також є малоймовірним, бо це два системних противника. Через свої колосальні амбіції вони не в змозі поділити посади ні на фінансовому, ні на політичному рівнях так, щоб це влаштовувало як лідерів цих політичних сил, так і представників їх фінансово-корпоративних груп. Тож такий формат коаліції, на мій погляд, можна розглядати, скоріше, як теоретично можливий.

Існує і четвертий варіант коаліції: Партія регіонів +  Блок Литвина + КПУ. Якщо вони об’єднають свої мандати, то вийде цифра 223, чого, як відомо, замало для утворення більшості в парламенті. Однак у разі домовленості між Рінатом Ахметовим, Віктором Ющенком і Віктором Балогою, група останнього зможе, не виходячи із фракції НУНС, голосувати за всі рішення щодо формування такої коаліції, а після її утворення – брати участь у прийнятті необхідних політичних та соціально-економічних законів. Такий формат коаліції міг би бути досить дієвим і дав би можливість усім політичним силам перепочити і не кидати Україну у вир виборчої кампанії перед новорічними й різдвяними святами. Подібний розвиток подій, на мій погляд, влаштовує всі політичні та фінансово-корпоративні групи України.

У разі створення такої коаліції, вірогідною є домовленість її учасників про проведення дострокових парламентських виборів, однак не пізніше червня 2009 року. Цей варіант дозволить тимчасово вирішити певні протиріччя в українському політикумі та надасть можливість усім фінансово-корпоративним групам загальнонаціонального і  регіонального масштабу об’єднати зусилля проти свого головного конкурента − групи Юлії Тимошенко та її особисто. Відомо, що сьогодні найбільша кількість мільярдерів зосереджена саме навколо лідера БЮТ. Очевидно, Юлія Володимирівна усвідомлює, що втрата прем’єрського крісла загрожує і втратою підтримки мільярдерів-бютівців. Саме тому вона так жорстоко б’ється за збереження для себе посади керівника Уряду.

Якщо ж парламентську коаліцію взагалі не вдасться створити за жодним із окреслених форматів, будуть проголошені дострокові вибори до Верховної Ради. Такий варіант розв’язку політичної кризи вважаю величезним випробовування для України. Адже основні політичні сили наразі не бажають вносити зміни до виборчого законодавства, які б дозволяли провести вибори до ВРУ і місцевих рад за відкритими списками. І це зрозуміло, бо система виборів за відкритими списками цілковито змінила б політичний ландшафт в Україні, а відповідно і конфігурацію всіх загальноукраїнських і регіональних фінансово-корпоративних груп. Але ніхто з них не хоче позбутися влади. Тому про відкриті списки сьогодні говорять лише деякі політологи, а політики здебільшого замовчують цю тему. Прикро також, що ні країни ЄС, ні США – наші стратегічні партнери – не звертають увагу лідерів провідних українських партій на необхідність приведення виборчого законодавства до демократичних норм. не здійснюють тиск на лідерів провідних вітчизняних партій, щоб вони здійснили таку політичну трансформацію в Україні.

У разі ж проведення дочасних парламентських виборів (імовірно, у грудні ц.р.) за старою моделлю, головними силами, які пройдуть у Верховну Раду, безумовно, будуть БЮТ і Партія регіонів. Окрім них, шанси подолати трьохвідсотковий бар’єр мають КПУ, Наша Україна, Єдиний Центр та Блок Литвина. Інших партій, як видається, в парламенті представлено не буде.

За таких умов залишається в силі система купівлі місць у виборчих партійних списках. Можна передбачити, що місце депутата Верховної Ради істотно подорожчає і коштуватиме $20–30 млн. А це, своєю чергою, породить чималі проблеми для України, адже депутати, котрі заплатили за проходження до ВРУ, намагатимуться повернути вкладені „інвестиції” з відсотками. Тож український парламент може перетворитися на потужну корупційну машину, яка буде зайнята лише відбиванням грошей, запускаючи руку в Держбюджет та формуючи штучні монополії.

Далеко за прикладом ходити не потрібно – така модель вже діє в Київраді. Столичні депутати, незалежно від партійної приналежності, поспіхом повертають собі витрачені на вибори кошти. Як наслідок, маємо тотальне пограбування Києва, яке кожного дня збільшується в геометричній прогресії. Без сумніву, аналогічні схеми працюватимуть і у Верховній Раді.

Отже, підіб’ємо підсумки. Сьогодні можливі два реальні, хоч і обидва погані для України, варіанти виходу з політичної кризи. Найкращим із них, на мій погляд, є формування так званої регіоно-литвиновсько-комуністичної умовної більшості та уникнення тим самим дочасним виборів. Впровадження такого сценарію дозволяє українському народу більш-менш спокійно пережити зиму. А всім політичним силам, і насамперед правим, використати цей час для розвалу Блоку Юлії Тимошенко як найбільшої загрози українській державності. І підготуватись таким чином до нових політичних змагань.

Олег Соскін: Час затягувати паски

Інфляція, дефляція… Останнім часом ми чуємо ці слова все частіше. То що ж насправді відбувається із вітчизняною економікою? «Обозреватель» попросив відповісти на це запитання директора Інституту трансформації суспільства, професора, завідувача кафедри міжнародної економіки та підприємництва Національної академії управління Олега Соскіна.   

Експерт оцінив ситуацію на валютно-грошовому ринку країни, як «достатньо стабільну». За його словами, не останню роль в цьому відіграли незалежні економічні експерти, в тому числі Український клуб економістів, що регулярно проводить свої засідання на «Обозревателе». Однак ця стабільність досить відносна. Зокрема, на останньому засіданні Українського клубу економістів «голова радників Нацбанку Валерій Литвицький сказав, що за перше півріччя оптова інфляція склала 30% у річному вимірі. Це дуже багато. Якщо брати річний вимір нинішньої інфляції – кінець серпня 2008 - кінець серпня 2007 року – споживча інфляція теж перевищує 30%. Отже, ще не відбулось зупинення інфляції в річному вимірі», - стверджує експерт.  

Інфляцію на рівні 15% за вісім місяців 2008 року Олег Соскін також вважає великою, тим більше, зважаючи на те, що «уряд декларував у 2008 році інфляцію 9,6%». «На 2009 рік Тимошенко заявила, що буде 9,5% річних, але і рік тому вона заявляла, що буде 9,6%. Ми бачимо, що їй не вдалось це зробити. Чи вдасться в наступному році?» - ставить експерт риторичне запитання.    

Нацбанк і уряд: хто більше дбає про зміцнення гривні?  

«Монетарна політика має дві складові: монетарна політика, яку проводить Нацбанк, що слідкує за стабільністю національної валюти. З іншого боку, за монетарну політику відповідає уряд – балансом між доходною і видатковою частинами Бюджету, він відповідає за витрати», - пояснив експерт.  

Національний банк України останні 2-3 місяці, за словами Олега Соскіна, діяв адекватно ситуації: він виходив на біржу і викуповував зайву вільноконвертовану валюту. «Таким чином, він викидав на ринок гривню. Потім він цю гривню стерилізував через депозити для банків, через відповідні резервні вимоги, через різні інші інструменти». «Національний банк наприкінці першого кварталу 2008 року реально зміцнив курс гривні до долара. Він намагався дуже обережно і м’яко тримати стабільний курс гривні», - розповів експерт.  

В свою чергу, уряд у цей час не проводив жорсткої монетарної політики. Більше того, на думку експерта, існує небезпека нових соціальних виплат, які є вкрай негативним фактором для національної економіки. «На рахунках Казначейства нагромадились гроші від збору різних податків, митних платежів і т.ін. Що зробив уряд з цими грошима? Він їх тримає, а потім залпово викидає на соціальні програми. В результаті на ринку з’являється велика кількість гривні, яка одразу тисне на валютний курс. На ринку ціни одразу піднімаються. Ціни піднялися – є інфляція», - пояснив небезпечний механізм Олег Соскін.  

«Тимошенко хоче стати президентом України, - нагадує Олег Соскін. - Щоб стати Президентом України, їй треба розширювати своє електоральне поле. Щоб розширити електоральне поле, людям треба давати соціальні подачки». На думку експерта, практику роздачі грошей із Державного бюджету треба терміново припинити, адже «держава сьогодні, по суті, є боржником і банкрутом. Державний борг у нас перевищує 95 мільярдів гривень. Це 10% від валового внутрішнього продукту. Це достатньо велика сума. Куди ще роздавати ці гроші?»  

«Сьогодні уряд здійснює дуже слабку, невиважену, неефективну, хибну монетарну політику, - констатує експерт. - На жаль, на 2009 рік уряд заклав такі ж принципи хибної політики. Дефіцит Державного бюджету запланований у розмірі 17,5 мільярдів гривень». «Як вони його будуть закривати? – запитує експерт. - Від ресурсів, які вони думають, що отримають від приватизації? А як вони їх отримають? Вони ж провалили в цьому році приватизацію. Чому вони не провалять у наступному?» «Якщо, не дай Боже, Верховна Рада разом з урядом знов здійснить популістські виплати, то інфляція може сягнути 25% річних по 2008 року», - попереджує експерт. Натомість, «якщо не буде хибних популістських кроків з боку уряду, курс гривні залишиться на тому рівні, на якому він є сьогодні – 4,80-4,85 грн/дол».  

«Може, замість того, щоб займатися популістськими програмами, дестабілізувати ринок і національну валюту, нагромаджені гроші вкласти у міжнародні депозити, під цінні папери інших країн і отримати від цього відповідні дивіденди, щоб потім мати гроші, якими треба розраховуватись у 2009 році», - порадив Олег Соскін припинити політику проїдання грошей.  

На жаль, уряд не дбає і про експортну позицію України. «Він не підтримує національного виробника, - стверджує Олег Соскін, - який міг би виробляти продукцію, якою можна було б витіснити імпортну продукцію». Також уряд не проводить політику по заміщенню імпорту харчової галузі. «Ми не посилюємо свій експортний сектор переробної промисловості, інноваційних галузей – це означає, що ми залишаємося країною, яка експортує в основному сировину або першу фазу її переробки»  

У ціні на житло мінімум 50% - хабарі  

За словами Олега Соскіна, ринок житла в Україні зупинився. Експерт пов’язує це з тим, що «припинились спекулятивні операції – ринок житла тепер не є джерелом заробітку спекулятивного прибутку». «Тому у нас є шанси, що він, нарешті, прийме здорову форму функціонування і перетвориться на ринок, який задовольнятиме потреби людей у житлі, а не буде ринком, де спекулятивні елементи суспільства заробляють надзвичайно великі прибутки».   

На запитання, чи може зменшитись ціна на житло? – експерт відповідає: може. «Для цього треба посилити курс національної валюти. Стабільний курс національної валюти, бездефіцитний Державний бюджет, розвиток малого національного бізнесу і експортного сектору економіки призведуть до того, що ціна іпотечного кредиту у гривні зменшиться до 10% річних. Відповідно, впаде ціна на житло».  

«У ціні на житло мінімум 50% - хабарі, - пояснює експерт. - Хабарі за землю, за рішення, за виділення земельної ділянки і за те, щоб отримати усі дозвільні документи». «Якщо ми зробимо систему прозорою, відповідно, ціна на житло трошки нижче середнього рівня не буде перевищувати тисячу доларів за квадратний метр», - розповідає Олег Соскін.  

Окрім того, на його думку, «треба формувати фондовий ринок. Доти, доки будуть діяти закриті акціонерні товариства, фондового ринку в Україні не буде. Доки не буде закону про публічні акціонерні компанії, розвинутого акціонерного ринку в Україні не буде. Немає розвинутого акціонерного ринку – відповідно, немає дешевих кредитних ресурсів і ресурсів, які би дозволяли будувати дешеве житло».   

Час кредитів на купівлю дорогих авто минув  

Олег Соскін не радить сьогодні захоплюватися великими кредитами, «бо девальвації гривні, якщо збережеться нинішнє керівництво Нацбанку, не буде. Отже, ці кредити не будуть здешевленими і їх доведеться реально повертати».  

«Час кредитів на купівлю дорогих авто минув, - попереджає експерт. - Ми повинні перейти від «карнавальної» моделі функціонування економіки до рутинно-накопичувальної економіки. Час бездумних витрат грошей минув. Наступає час економії і збирання грошей всіма верствами населення і економії з боку держави і з боку лідерів фінансово-корпоративних груп».  

«Ми повинні затягувати свої паски і думати про те, яким чином збільшувати накопичення, щоб підняти продуктивність праці», тому що «на сьогоднішній день в нас споживання збільшується на 50% в рік, а економіка в реальному вимірі росте максимум на 6% річних. Це є величезна диспропорція, яка має дуже негативні наслідки для всієї економіки України», - пояснює Олег Соскін.  

Структура власних заощаджень: довіряйте гривні на 40%  

«Треба мати трисекторну систему заощаджень: 35-40% тримати у гривні, 25% - у доларі, все решту – в євро, англійському фунті чи норвезькій кроні», - порадив Олег Соскін. На думку експерта, певне посилення долара відбувається внаслідок здешевлення нафти. «Нафта і долар – як брати-близнюки, тому що основна частина нафтових ринків функціонує в доларі, - пояснює він. - Якщо відбувається подорожчання нафти, відбувається послаблення долара. І навпаки».

Треба мати трисекторну систему заощаджень: 35-40% тримати у гривні, 25% - у доларі, все решту – в євро, англійському фунті чи норвезькій кроні. Є певне посилення долара. Воно відбувається, тому що йде здешевлення нафти. Нафта і долар – як брати-близнюки, тому що основна частина нафтових ринків функціонує в доларі. Якщо відбувається подорожчання нафти, відбувається послаблення долара. І навпаки. Американська економіка на сьогоднішній день ще не пройшла фазу рецесії, але і немає падіння. Вона більш-менш стабільно зараз функціонує. На відміну, на жаль, від загальноєвропейської економіки, де у великої частини членів є високий рівень інфляції і уповільнення зростання економіки. Тому структуру своїх заощаджень треба тримати у такому вигляді.

На кінець серпня інфляція складала до 15%. Чи вдасться цей рівень утримати до кінця року? Або хоча б на рівні 18%? В принципі, може вдатись, але уряд повинен, на мою думку, здійснити секвестр Державного бюджету, він повинен фінансувати тільки захищені статті. Якщо він буде це робити і збирати гроші на депозитному рахунку Казначейства, стерилізувати їх і вкладати ці гроші у цінні депозитні папери інших країн, ми будемо мати інфляцію не вище 18% у 2008 році. Якщо, не дай Боже, Верховна Рада разом з урядом знов здійснить популістські виплати, то інфляція може сягнути 25% річних по 2008 року. Якщо ця політика буде продовжена, ніяких 9,5% у 2009 році не буде – буде те, що сталося у першому кварталі 2008 року, коли ми мали кожного місяця по 3-4% інфляції.

У період з 8 по 10 вересня 2008 року тривав робочий візит делегації міста Нікополь (Україна, Дніпропетровська обл.) до міста Легніца (Польща) з метою вивчення досвіду Легніци у сфері місцевого самоврядування, модернізації комунального господарства та формуванні інноваційно-інвестиційної моделі розвитку міста. 

До складу української делегації входили: Нікопольський міський голова Сергій Старун, радник міського голови Руслан Соловйов, начальник Управління житлово-комунального господарства, депутат Нікопольської міської ради Олексій Алюшин, директор КП «Нікопольтєплоенерго» Сергій Юхимук, заступник директора КП „Управління водопровідно-каналізаційного господарства” Олександр Полуботько, юристконсульт Ірина Величко та директор Інституту трансформації суспільства Олег Соскін, який очолював делегацію. 

8 вересня 2008 року члени української делегації ознайомилися із досвідом Легіници зі створення кондомініумів на базі міських комунальних будинків, механізмом формування приватних кондомініумів.  

Відбулася зустріч Олега Соскіна та керівників Нікопольської міської влади з президентом міста Легніца та керівниками департаментів Ради міста. Були обговорені  актуальні питання муніципального розвитку:

• Формування плану стратегічного розвитку міста;
• Система делегування повноважень;
• Співпраця влади та бізнесу на місцевому рівні;
• Формування інвестиційно-інноваційної моделі розвитку територій, створення інноваційно-технологічних парків, бізнес-інкубаторів;
• Розвиток